неділя, 9 березня 2014 р.

І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Не злим тихим словом.


 
В дні перемог і в дні поразок,
Щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.

Коли в душі моїй тривога,
Коли в душі пекельний щем,
Іду до нього, до живого
У всесвіт віршів і поем.

Крізь вітер злий карбую кроки
І чую серцем кожну мить,
"Реве та стогне Дніпр широкий", 
Щоб розбудити всіх, хто спить.  

Ой червона рута на чолі твоїм,
Ой крута та круча, де Тарас стоїть
Ой крута та круча, де стоїть Тарас
І крізь роки кличе, кличе, кличе нас!

Я не один іду до нього –
Ідуть до нього тисячі,
Наче грішники до Бога
Свої печалі несучи.

І доки в римах Заповіту
Вогонь поезії не згас.
Той рух до сонця не спинити
Бо зветься сонце те Тарас.

Іду крізь свята, і крізь будні,
Крізь глум юрби, і суєту
Ні не в минуле, а в майбутнє
До тебе я, Тарасе, йду.
(Ю.Рибчинський) 

вівторок, 4 березня 2014 р.

Від зернятка до сонця!

Всеукраїнська українознавча гра "Соняшник-2014" 
стартувала і в 
Оникіївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів!

   Сьогодні школа була наповнена не лише  Шевченковим словом, українською піснею,
витворами художнього мистецтва тощо. До всіх заходів, які наповнили шкільні будні в ці урочисті дні, долучилась і участь наших учнів у Всеукраїнській українознавчій грі "Соняшник-2014".
  Серед моїх 19-ти восьмикласників учасників виявилось аж 16! Це найактивніші "соняшничата" цього року (як, до речі, і минулого).
"Зернята мудрості" посіяно у грунт, чекатимемо на результат!



   

понеділок, 3 лютого 2014 р.

Слова і думи патріота України Володимира Самійленка




  Володимир Самійленко був оригінальним поетом, справжнім патріотом своєї землі, але життєві обставини не дозволили повністю розкритися його таланту. Та все, що написав поет, може слугувати зразком любові до України, до народу.
   Як і багато його ровесників, Самійленко починав творити російською мовою. І раптом перед ним відкрилася істина: українська мова — це діамант, що лежав на дорозі, припадаючи пилюкою під ногами байдужого люду. І лише один перехожий підняв той камінець, обробив, обточив його і діамант засяяв, заяснів усіма гранями.
   Лише в кінці вірша «Українська мова» автор називає ім'я Шевченка, але читачеві з перших рядків зрозуміло, хто той чудовий перехожий, який зумів обточити грані камінця і звільнити красу від пилу і бруду.
   Володимир Самійленко у цьому вірші знайшов оригінальний образ, щоб зримо й яскраво показати цінність мови і величезний внесок Тараса Шевченка у її розвиток і розквіт. Кобзар підніс мову на небувалу висоту, щоб вона ясніла там «на злість ворогам» і на добро людям. Самійленко вірить, що наша мова буде сіяти «щогодини ясніш», що нові покоління все зроблять для того, щоб ясніла вона у високості:

Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас.
Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»

субота, 1 лютого 2014 р.

«НА ХРЕСТІ СЛОВА РОЗІП'ЯТИЙ…»

            Євген Филимонович Маланюк народився в Ново-Архангельську на Херсонщині в родині українських інтелігентів. Спочатку він навчався в реальній школі в Єлисаветграді, а потім — у Петербурзькому політехнічному інституті. У1914 р. юнак подав документи до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера, і став начальником кулеметної команди 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-Західному фронті.
      1917 р. він перейшов у розпорядження полковника Мішковського, котрий під час встановлення гетьманської влади в Україні став керівником оперативного відділу Генерального штабу (побачене в цей час потім відбивалось і на творчості Є. Маланюка)

середа, 29 січня 2014 р.

Пам"ятаймо...


перейти


Михайло Лавренко
Крути (1978)
Учасник Крутянського бою
У думці — знову тліє — бій у Крутах...
О, неповторний часе золотий!..
Ми всі були зелені ще, як рута,
Але в душі палав огонь святий.

І хоч навколо вир вогню шалено
Стогнав, як грім, і жах смертельний ніс;
Ми не схилили сонячне знамено
І бій важкий не видавив нам сліз.

Ми перед світом свідчили потугу
І довели, ми — лицарські сини,
Хоч не змогли розбити люту хугу
Та ще раз вчули пахощі весни.

За ту невдачу, що зазнали Крути...
Ні, не дарма пече серця наш гнів,
За ті могили, навіть без хрестів,
Що стогін їх щоночі й досі чути.

Хай виє знов зима поривом лютим...
Та ми — дорогу знаєм до мети;
Лицарство Крут! О, нам вас не забути.
Ваш чуєм зов — невтомно далі йти!

вівторок, 28 січня 2014 р.

Згадка про корифея...

  28 січня минає 94-та річниця
 з дня смерті 
Панаса Мирного


  Наші сльози гіркі перелили ми в сумні приповістки, 
Наші муки нелюдські     
зв'язали із муками миру, 
Коли ми й помилялися в чому — помилялися чесно, 
За душею не скрили нічого, про що думали й знали.
                                                Панас Мирний  

          
    З появою романів і повістей Панаса
Мирного в українську художню прозу
ринула повінь народного життя з усім
розмаїттям людських характерів, із
істинністю народного мислення, з нез-
вичайно багатим емоційним світом простих людей.

                                                        Олесь Гончар

Багато цікавого    тут

пʼятниця, 10 січня 2014 р.

Говоримо правильно

 

  Неправильно

Правильно

Було тільки два урока Було тільки два уроки
Ведуча організація Провідна організація
Виставки нових поступлень є в любій бібліотеці Виставки нових надходжень є в будь-якій бібліотеці
Вищий учбовий заклад Вищий навчальний заклад
Вів себе достойним чином Поводився гідно (шанувався )
Від семидесяти відніми 25 Від сімдесяти відніми 25
Давайте привітаємо юбіляра з шестидесятиріччям Привітаймо ювіляра з шістдесятиріччям
Закінчив політехніку по спеціальності Закінчив політехніку за спеціальністю
Знаходиться в друку Друкується
Лекції по математиці Лекції з математики
Минулорічна практика Торішня практика
Напам'ять вивчив чотири рядка Напам'ять вивчив чотири рядки

понеділок, 6 січня 2014 р.

Дорогі відвідувачі! 
Вітаю Вас із  зимовими святами! 

Хай ангел торкнеться Вас ніжно крилом,
зігріє вам сердце Різдвяним теплом.
Хай радість, кохання наповнять ваш дім,
оселяться щастя та спокій у нім!

 З Новим роком та Різвом Христовим!