«Українське
життя, — писав І. Нечуй-Левицький, — то непочатий рудник, що лежить
десь під землею; хоч за його бралися й такі високі таланти, як
Шевченко;
то безконечний матеріал, що тільки жде робітників, цілих шкіл
робітників на літературному полі».
Таке завдання письменник ставив перед
літераторами й сам прагнув виконати накреслену творчу програму. Тому
природно, що творчість митця різножанрова й тематично багата.
У своїх статтях І. Нечуй-Левицький
наголошував на тому, що український письменник повинен дотримуватися
трьох головних принципів — реальності, національності й народності:
• «…реальна література повинна
бути дзеркалом, у котрому б одсвічувалася правдива жизнь… обчищена й
гарна з естетичного погляду, добре споряд-кована й зґрунтована, освічена
вищою ідеєю» (принцип реальності);
• українське життя треба
змальовувати «тільки по-українськи», удаючись до багатств народної мови,
майстра красного письменства має цікавити й національна психологія в
усіх її виявах (принцип національності);
• жива народна мова («…для
літератури взірцем книжного язика повинен бути іменно язик сільської
баби з її синтаксисом»); народна поезія з її неповторним духом (принцип
народності).
Від цих принципів І. Нечуй-Левицький не відступав протягом усього свого творчого життя.
Як зазначалося, доробок письменника
різножанровий і тематично багатий. У його творах зображено життя різних
верств суспільства, а саме:
• селян як часів кріпацтва, так і пореформеної доби;
• найманих робітників капіталістичних промислів і фабрик;
• поміщиків, фабрикантів, чиновників;
• представників духівництва;
• української інтелігенції, артистичної богеми. Іван Нечуй-Левицький глибоко знав і щиро шанував французьку літературу, найбільше його захоплювала епохальна
«Людська комедія» О. де Бальзака. Натхненний прикладом великого
попередника, письменник зреалізував воістину бальзаківський задум, він,
за словами професора А. Погрібного, створив «одноосібну художню
енциклопедію українського життя». Не лише російські, а й деякі
космополітично налаштовані вітчизняні інтелігенти тоді доводили, що
українська література «должна касаться только мужицкого круга». Іван
Семенович своєю багатогранною творчістю цілковито спростував цю хибну
тезу.
Пропоную завітати на сайт видавництва Грані-Т. 
запрошують учнівську і студентську молодь та молодих вчителів у віці
до 25 років взяти участь у Всеукраїнському творчому конкурсі "Свідомість - основа розвитку творчого потенціалу
людини".
Горить свіча, І випікає серце її
вогонь. 
Трагічна пам’ять про голодомор
– то як чорний, незглибимий колодязь, у який, можливо, і не хотілося б заглядати,
бо ж побачимо себе далеко не такими, якими б хотіли бачити. Але мусимо подивитися
в цей колодязь чесно, нічого не приховувати, аби очистити власні душі від скверни,
самовисповідатись і покаятись, аби не повторилося найстрашніше за всю історію
України штучне, насильницьке винищення людей.
Традиційно в переддень роковин у нашій школі проходить низка заходів, присвячених вшануванню пам"яті невинних жертв, вбитих голодом. Серед них був виховний захід для учнів 8 класу "Такого ще не бачив світ..." Це була радше година спілкування, у невимушеній атмосфері, в повній тиші. Всі присутні ще раз звернулись думками в ті страшні часи, співчували, молились... Окрім всього, діти були ознайомлені із художніми творами теми Голодомору.
