Блог Луньової Наталії Вікторівни, вчителя української мови та літератури Оникіївської ЗШ І-ІІІ ступенів
вівторок, 9 грудня 2014 р.
четвер, 27 листопада 2014 р.
пʼятниця, 14 листопада 2014 р.
Для кожного з нас українська - рідна!
Палять мову українську...
Мова наша не пала,
Бо до Бога вона близько.
Не згоріти їй до тла.
То горять лишень папери,
В ката душенька димить,
І ніякі " гастролери"
Не здолають і на мить.
Хто задума ще палити -
В них не збудеться мета,
Зможе лиш загартувати.
Хай собі запам'ята!
Можна
багато говорити про значення рідної мови для кожного з нас. Особливо тепер,
коли «мовне питання» стоїть найбільш гостро. Переконана, що ми, українці, саме
через мову маємо прийти до єдиної нації і держави. Недаремно Ліна Костенко
сказала: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову"
понеділок, 3 листопада 2014 р.
четвер, 30 жовтня 2014 р.
вівторок, 28 жовтня 2014 р.
неділя, 26 жовтня 2014 р.
пʼятниця, 24 жовтня 2014 р.
понеділок, 20 жовтня 2014 р.
Повертаючись у дитинство
Яким би прагматичним не було наше сьогодення – існують речі, які здатні
підняти нам настрій і викликати велику порцію позитивних емоцій. Змусити повернутись у минуле, ностальгувати чи мріяти.
Поезія дитинства - один із таких потужних засобів...
Анатолій Качан
Останнє листя потекло.
Останній трактор з поля рушив,
А птиця стала на крило.
Давно відпахла медуниця,
У підземеллі спить ховрах.
Лише не спиться, не лежиться
Глевкій дорозі у полях.
Вона то журиться за колосом,
Що відшумів, немов прибій,
То пригадає перше колесо,
Що прокотилося по ній.
Було це літо урожайне:
Потоком сонячних краплин
Зерно із бункерів комбайнів
Текло у кузови машин.
Та відшуміла косовиця,
Тепер тут знову ні душі,
Хіба що заєць чи лисиця
Через дорогу пробіжить.
Куди не глянеш — пусто, голо
- І на стерні, і по ярах.
Стоять лише дві скирти в полі,
Мов кораблі на якорях.
Надходять хмари-водовози
Із глибини рудих степів,
І дощ цілує на дорозі
Сліди людей і тракторів.
Поезія дитинства - один із таких потужних засобів...
Анатолій Качан
Польова дорога
Червоним золотом із грушіОстаннє листя потекло.
Останній трактор з поля рушив,
А птиця стала на крило.
Давно відпахла медуниця,
У підземеллі спить ховрах.
Лише не спиться, не лежиться
Глевкій дорозі у полях.
Вона то журиться за колосом,
Що відшумів, немов прибій,
То пригадає перше колесо,
Що прокотилося по ній.
Було це літо урожайне:
Потоком сонячних краплин
Зерно із бункерів комбайнів
Текло у кузови машин.
Та відшуміла косовиця,
Тепер тут знову ні душі,
Хіба що заєць чи лисиця
Через дорогу пробіжить.
Куди не глянеш — пусто, голо
- І на стерні, і по ярах.
Стоять лише дві скирти в полі,
Мов кораблі на якорях.
Надходять хмари-водовози
Із глибини рудих степів,
І дощ цілує на дорозі
Сліди людей і тракторів.
пʼятниця, 17 жовтня 2014 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)







