Чорнобиль - молодь буде пам'ятати...

     Вже 27 весна невідворотно приносить нам болючі спогади про страшну людську помилку, котру, на жаль, вже не виправити, проте її варто пам'ятати, аби наступні покоління ніколи її не повторили.

    Чорнобиль... Нині це слово асоціюється із бідою, болем, втратами, страхом, розгубленістю, відчаєм... Немає, мабуть, жодної людини, яка була б байдужою до цієї проблеми. Та, погодьтеся, час - невідворотний, він безжально забирає все, що надбано людськими руками, і що найстрашніше, самих людей. З кожним роком все далі в минулому залишаються події тієї квітневої ночі, все менше стає очевидців, учасників, жертв... Молодому поколінню, що нині зростає на спогадах, історичних фактах,  тепер набагато важче зрозуміти, відчути, перейнятися тією бідою. А так важливо, щоб у їхніх душах було місце для чужого горя, для співчуття, для пам'яті про тих, хто ціною власного життя рятував країну, в якій ми зараз живемо.

       Саме з такою метою в черговий раз у нас у школі було проведено захід, присвячений річниці Чорнобильської катастрофи. Цього разу не було ведучих, звичної статистики, історичних фактів чи відеороликів. Я б назвала захід театральним дійством, яке було підготовлено разом із педагогом-організатором Безверхою Людмилою Вікторівною. Учні стали на мить уособленням тих, кого торкнулася біда. До глядачів звертались і душі  маленьких дітей, що стали янголами, і діти, що народились після трагедії, і люди- "самосели", які не хотіли покидати рідної землі, і душі тих шести пожежників-рятувальників, що миттєво загинули, рятуючи весну для всіх нас...

     В залі панувала повна тиша, а в багатьох на очах бриніли сльози. Завершилась вистава пронизливою піснею Вячеслава Кукоби "Чорнобиль - молодь буде пам'ятати ". Тепер ми в цьому впевнені.

     P.S. В знак памяті про загиблих в тій жахливій катастрофі на території нашої школи було висаджено кущ калини.