Цього місяця минає 124 роки від смерті Остапа Вересая (1803-1890), українського кобзаря, славетного виконавця народних дум, псалмів, кантів та народних пісень.
Остап Вересай - вирізнявся серед інших народних співців своєрідною манерою співогри.
Народився 1803 року в селі Калюжинці Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині Срібнянського району Чернігівської області) в сім'ї кріпака. Батько його, Микита Григорович Вересай, був незрячим і заробляв на прожиття грою на скрипці. У чотирирічному віці Остап втратив зір. Змалку захопився музикою та співом під впливом батька та кобзарів, що часто зупинялися в їхній домівці. Хлопчиком переймав мистецтво співу та гри на бандурі.
Потому розпочинає самостійне життя, мандруючи по містах і селах, панських маєтках і ярмарках, граючи і співаючи біля церков, на весіллях та святах, заробляючи на життя.
У нього, одного з небагатьох мандрівних сліпих співців, щасливо склалось особисте життя. Селянка Пріська Сенчук, котра стала його дружиною, нерідко супроводжувала його у мандрах, була за поводиря.
Кульмінаційним моментом життя Вересая була зустріч із композитором Миколою Лисенком, який написав та прочитав у Києві 1873 року науковий реферет "Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень у виконанні кобзаря Вересая". Після цього був концерт у Санкт-Петербурзі, який викликав значний резонанс, а виконавець був обдарований срібною табакеркою від самого імператора. Понад 40 років Остап Вересай мандрував Україною, дивуючи та захоплюючи своїх слухачів.
Немає коментарів:
Дописати коментар