І знову травень завітав, ошатно одягнений у все зелене, приніс приємну втому від клопотів
на городі та в садку, п'янкий аромат конвалій та не менш чарівливу мелодію, на жаль, поодиноких солов'їв. І, дивлячись на навколишню красу, мимоволі сподіваєшся: не все ще так і погано, життя прекрасне, попри тяжкість на серці, яка ниє в кожного справжнього українця вже понад рік...
В буденному клопоті людині неодмінно потрібна хвилина для зупинки, так званого "перезавантаження", очищення душі. Це нормально - втратити себе на деякий час. В книгах, в музиці, в мистецтві. Потрібно дозволяти собі заблукати. Таку можливість сьогодні для всіх у нашій школі надав одночасно звичайний і незвичайний гість. Для багатьох ця зустріч стала повною несподіванкою, оскільки організована була спонтанно, але, як показав результат, задум себе виправдав.
А зустрічали ми звичайного хлопця, односельця, нашого випускника 2006 року - Малахатька Олександра. Та завітав він не сам, а разом зі своєю... бандурою. Погодьтеся, не часто зустрінеш молодих, гарних хлопців, які б так ніжно та трепетно, як Саша, тримались саме за бандуру. От і вирішив не втратити можливості ближче познайомити наших учнів з Олександром його класний керівник - Нечипурук Анатолій Сергійович, який і став ініціатором цього заходу. Завтра Олександр повертається до м. Києва, а сьогодні із задоволенням прийшов до рідної школи та подарував усім присутнім незабутні емоції. Діти були настільки вражені, що після виступу ще хвилин 20 не відпускали Сашка, засипаючи різноманітними запитаннями.
Сам Олександр, неодноразовий переможець різноманітних конкурсів різного рівня, був простим та невимушеним у розмові, доступно і цікаво переконав дітей, що досягати поставлених цілей ніколи не пізно (бо ж сам пішов навчатись музиці лише у 2010 року), варто лише повірити у власні сили та ніколи не здаватись.
Немає коментарів:
Дописати коментар