"Розкажу тобі думку таємну" (До 84-ої річниці від дня народження Ліни Василівни Костенко)

Життя  іде  і  все  без  коректур.
І  час  летить,  не  стишує  галопу.  

Давно  нема  маркізи  Помпадур,
і  ми  живем  уже  після  потопу.

Не  знаю  я,  що  буде  після  нас,
в  які  природа  убереться  шати.
Єдиний,  хто  не  втомлюється,  –  час.
А  ми  живі,  нам  треба  поспішати. 
 
Зробити  щось,  лишити  по  собі,
а  ми,  нічого,  –  пройдемо,  як  тіні,
щоб  тільки  неба  очі  голубі
цю  землю  завжди  бачили  в  цвітінні.
  
Щоб  ці  ліси  не  вимерли,  як  тур,
щоб  ці  слова  не  вичахли,  як  руди.
Життя  іде  і  все  без  коректур,
і  як  напишеш,  так  уже  і  буде.
  
Але  не  бійся  прикрого  рядка.
Прозрінь  не  бійся,  бо  вони  як  ліки.
Не  бійся  правди,  хоч  яка  гірка,
не  бійся  смутків,  хоч  вони  як  ріки.  

Людині  бійся  душу  ошукать,
бо  в  цьому  схибиш  –  то  уже  навіки. 

Більше