Селу Кетрисанівка, Бобринецького району,   

Кіровоградської області присвячую...

Ще навесні востаннє тут була,
І ось нарешті знов тебе побачу.
Терпку печаль, мовчання джерела,
Легку байдужість - все тобі пробачу.

Мене зустрінеш спокоєм душі,
Обіймеш щиро неповторним колоритом.
Тут люди незнайомі - не чужі,
Тут стільки прожито і пережито.

Моє коріння міцно тут вросло,
Моя душа так часто тут блукає.
Життя вперед шалено понесло,
А біля тебе міцно щось тримає.

Ступну в полинно-чебрецеві шати,
Вдихну терпкий знайомий аромат.
Назустріч сивий спомин вийде з хати,
Обійме щиро й поведе ... назад.

Туди, де я так часто хочу бути,
Куди ніколи не прийде зима.
Повік той час не зможу я забути:
Там поряд ті, кого давно тепер нема.

Й допоки пам"ять береже минуле
В знайомій стежці, в кожнім камінці,
Ти твердо знай: тебе я не забула,
 Ключі від часу тут, в моїй руці.

І кожен раз, коли тебе лишаю,
Ще довго бачу васильки й самотній сонях.
Тебе в своєму серці я тримаю -
Моє дитинство спить в твоїх долонях.