середа, 28 травня 2014 р.

Творчі конкурси - це корисно!

   Протягом лютого-квітня журнал "Зарубіжна література в школах України" проводив Всеукраїнський учнівський  конкурс «У світі все починається з мами» (до Дня Матері) серед учнів 5-8 класів. Пропонувалось підготувати творчі роботи у двох номінаціях : "Поетичний дарунок для мами" та твір "Книжкова полиця моєї матусі". До робіт додавались світлини дітей зі своїми мамами.
   Наші школярі, безперечно,  всі талановиті, та чомусь відгукнулись до творчої роботи лише дві учениці 8 класу - Пономаренко Альона та Поркуян Лілія.  Змагались дівчата якраз у різних номінаціях.
   Підсумки конкурсу були підведені 11 травня, в День Матері. На жаль, переможцями учениці не стали, проте зовсім не розчарувались. Навпаки, впевнені, що участь у таких конкурсах обов"язково додає досвіду, відточує майстерність, заохочує до подальших звершень. 
   На згадку про участь у конкурсі всі учасники, а також їх вчилелі  нагороджені відповідно сертифікатами  та подяками.
   Пропоную вашій увазі конкурсні роботи дівчат:

вівторок, 27 травня 2014 р.

неділя, 18 травня 2014 р.

Весняний дощ у листі шелестить, 
Травнева зелень сяє смарагдово!.. 
Струмок в траві до озера біжить,
А на душі так затишно й святково!.
Краплини, наче ноти, на вікні... 
Ця музика! - що кращої й не треба! 
Під шум дощу вона звучить в мені! 
А я чекаю - райдугу в півнеба!!! 
Я мрію! й знаю, що вона зійде! 
Бо головне - це вірити й хотіти! 
Травневий дощ...і листя молоде
Шепочуть ніжно - як прекрасно ЖИТИ!
(автор невідомий)
 

середа, 14 травня 2014 р.

15 травня - День української вишиванки.
Одягни в цей день вишиванку на роботу, навчання, прогулянку.




пʼятниця, 9 травня 2014 р.

Діти проти війни

Пономаренко Альона
учениця 8 класу

Війна - це жах з усіх жахіть!
Війна - це клеймо усіх століть!
Журбу залишила для люду,
Забувати я все це не буду.

Хлопчаки молоденькі пішли на війну,
Але не витримали жорстоку боротьбу,
І загинули в кривавому бою,
Бо захищали вони Батьківщину мою.

Горіли села, міста в пекучому вогні,
Жорстокий наступ вороги вчинили,
Досі не дає це спокою мені,
Те, що підлі загарбники зробили.

За Батьківщину солдати в бою полягли,
Зробили вони все, що могли. 
До останнього подиху вони стояли
І тоді, коли змоги себе захиститти не мали.

Кіровоградщина моя рідненька
В пекучому вогні палала,
Стояла матуся в сльозах, бідненька,
 Бо серцем біду відчувала.

За рідну землю, Батьківщину,
За всіх, хто відійшов у небуття,
Схилімо голови, дитино,
За наші порятовані життя.  
  


вівторок, 22 квітня 2014 р.

Земля на всіх одна

   22 квітня - День Землі. На ній ми живемо, її соками живимося, її повітрям дихаємо, а небом насолоджуємося. Земля - колиска всього живого. Ми - її плоть од плоті, бо вона - наша мати: "Із землі вийшли - у землю і ляжемо!" Що є рідніше за землю? Колись казали: "Хто землю голубить - той і край свій любить!" Наші пращури одухотворювали образ землі, ставилися до не як до живої істоти.
   І надзвичайно шанували. По землі, казали, не можна, бити палицею чи прутом, бо їй болить, а ще тому, що вона - наша мати-годувальниця, а матір кривдити гріх. На землю не можна плювати, бо запльована земля гірко плаче,що "люди її плоди споживають, а честі не мають".
   І приповідали:
  • Хто твориться землицею - тому вона сторицею.
  • Хто про землю дбає, вона тому добрм вертає.
  • Своя земля і в жмені мила.
  • Земля годує людей, як мати дітей.
  • Земля - мати врожаю, а його батько - труд.
  • Земля - наші біль і втіха, і колиска, рідна стріха.
  • Земля не жалкує: всіх годує.

понеділок, 21 квітня 2014 р.

Легендарний кобзар

   Цього місяця минає 124 роки від смерті Остапа Вересая (1803-1890), українського кобзаря, славетного виконавця народних дум, псалмів, кантів та народних пісень.
     Остап Вересай - вирізнявся серед інших народних співців своєрідною манерою співогри.
  Народився 1803 року в селі Калюжинці Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині Срібнянського району Чернігівської області) в сім'ї кріпака. Батько його, Микита Григорович Вересай, був незрячим і заробляв на прожиття грою на скрипці. У чотирирічному віці Остап втратив зір. Змалку захопився музикою та співом під впливом батька та кобзарів, що часто зупинялися в їхній домівці. Хлопчиком переймав мистецтво співу та гри на бандурі.
   Потому розпочинає самостійне життя, мандруючи по містах і селах, панських маєтках і ярмарках, граючи і співаючи біля церков, на весіллях та святах, заробляючи на життя.
     У нього, одного з небагатьох мандрівних сліпих співців, щасливо склалось особисте життя. Селянка Пріська Сенчук, котра стала його дружиною, нерідко супроводжувала його у мандрах, була за поводиря.
    Кульмінаційним моментом життя Вересая була зустріч із композитором Миколою Лисенком, який написав та прочитав у Києві 1873 року науковий реферет "Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень у виконанні кобзаря Вересая". Після цього був концерт у Санкт-Петербурзі, який викликав значний резонанс, а виконавець був обдарований срібною табакеркою від самого імператора. Понад 40 років Остап Вересай мандрував Україною, дивуючи та захоплюючи своїх слухачів.