вівторок, 28 травня 2013 р.

                                                            Мої - найкращі!!!
      Цьогорічна лінійка "Останнього дзвінка" для учнів сьомого класу стала справжнім  святом. І справа не втому, що закінчились заняття, що присмак літніх канікул вже манить своєю незвіданістю. 
      Ще ніколи не були діти такими зосередженими на урочистій частині  лінійки. Всі з нетерпінням чекали виступу педагога-організатора Безверхої Л.В. Вслухались в кожне слово вчителя: "Цього року, щоб додати стимулу нашим учням ми вирішили визначити «Клас року». Особливістю цього конкурсу є те, що ми не проводили ніяких спеціальних конкурсів чи не давали спеціальних завдань. Цей титул мав отримати той клас, який був найактивнішим в своїй участі у заходах. Ми брали до уваги якість чергування по школі, робили рейд-перевірку класних кімнат.. Основним критерієм була активність учнів в предметних тижнях, тижнях безпеки життєдіяльності та інших заходах. Але я наголошую.. добровільна активність. Ініціативність, стабільна участь та своєчасність виконаних завдань.  Інформацію ми отримували за підсумками кожного тижня та фіксували у своїй загальній таблиці". 
      Всі затамували подих, коли оголошувався переможець. Зрештою, мої вихованці, учні 7 класу вибороли звання "Клас року" ! Тепер символічний кубок та диплом весь наступний рік будуть нагадувати про таку солодку перемогу, та плекати прагнення в дітей зберегти за собою це звання якомога довше!

четвер, 23 травня 2013 р.

Від зернятка до сонця
    Нарешті дочекались учасники результатів Всеукраїнської гри "Соняшник - 2013". Нагадаю, що з усіх учасників нашої школи семикласників було найбільше. 
  Приємно, що цього року  багато моїх учнів отримали нагороди Всеукраїнського рівня. Так  7  учасників мають Дипломи ІІІ ступеня, а Малюга Дар'я  стала володарем Диплому І ступеня Всеукраїнського рівня.
     Крім дипломів, учні одержали заохочувальні призи та пообіцяли й надалі брати активну участь у конкурсах, пов'язаних з нашою рідною мовою.      

понеділок, 29 квітня 2013 р.

 Чорнобиль - молодь буде пам'ятати...

     Вже 27 весна невідворотно приносить нам болючі спогади про страшну людську помилку, котру, на жаль, вже не виправити, проте її варто пам'ятати, аби наступні покоління ніколи її не повторили.
    Чорнобиль... Нині це слово асоціюється із бідою, болем, втратами, страхом, розгубленістю, відчаєм... Немає, мабуть, жодної людини, яка була б байдужою до цієї проблеми. Та, погодьтеся, час - невідворотний, він безжально забирає все, що надбано людськими руками, і що найстрашніше, самих людей. З кожним роком все далі в минулому залишаються події тієї квітневої ночі, все менше стає очевидців, учасників, жертв... Молодому поколінню, що нині зростає на спогадах, історичних фактах,  тепер набагато важче зрозуміти, відчути, перейнятися тією бідою. А так важливо, щоб у їхніх душах було місце для чужого горя, для співчуття, для пам'яті про тих, хто ціною власного життя рятував країну, в якій ми зараз живемо.
       Саме з такою метою в черговий раз у нас у школі було проведено захід, присвячений річниці Чорнобильської катастрофи. Цього разу не було ведучих, звичної статистики, історичних фактів чи відеороликів. Я б назвала захід театральним дійством, яке було підготовлено разом із педагогом-організатором Безверхою Людмилою Вікторівною. Учні стали на мить уособленням тих, кого торкнулася біда. До глядачів звертались і душі  маленьких дітей, що стали янголами, і діти, що народились після трагедії, і люди- "самосели", які не хотіли покидати рідної землі, і душі тих шести пожежників-рятувальників, що миттєво загинули, рятуючи весну для всіх нас...

     В залі панувала повна тиша, а в багатьох на очах бриніли сльози. Завершилась вистава пронизливою піснею Вячеслава Кукоби "Чорнобиль - молодь буде пам'ятати ". Тепер ми в цьому впевнені.
     P.S. В знак памяті про загиблих в тій жахливій катастрофі на території нашої школи було висаджено кущ калини.

вівторок, 23 квітня 2013 р.

Всесвітній день книг і авторського права
      Це один із знакових днів у нашому міжнародному календарі. Талант письменника - яскрава демонстрація духовного начала всього людства. Уміння висловити свої почуття і переживання, думки і образи, події і відносини, і багато чого, що так чи інакше зв’язується з людським світоглядом - справжній дар. Сказати і бути почутим, знайти розуміння і відгук у серцях вдячного читача - це мета будь-якого автора. Далеко не всім вдавалося досягти її. А деякі навіть випереджали свій час, будучи натхненниками і законодавцями нових підходів, і нових поглядів.
Слова і фрази, найрізноманітніші вирази, хід і перебіг думки, цілий потік процесу мислення і почуттів, який лягає в основу того чи іншого твору, стаючи згодом нашим спільним людським надбанням, захоплює і багатьох просто не може залишити байдужими, надаючи унікальний колорит нашому з вами життю і духовної спадщини. Дата святкування Всесвітнього дня книг та авторського права, який увійшов у міжнародний календар за рішенням ЮНЕСКО в 1995-му році - 23-е квітня. Вона вельми символічна для всієї нашої світової літератури. У цей день, до прикладу, покинули світ або прийшли в нього такі знамениті і відомі автори як Шекспір і Сервантес, Моріс Дрюон і Інка Гарсіласо де ла Вега, Мануель Мехіа Вальєхо і Володимир Набоков, X. Лакснесс. 
         Майже всі батьки сьогодні нарікають на те, що діти перестали читати книги, вони віддають перевагу комп'ютерним іграм, Інтернету і телебачення. Дитина, що читає книгу, не користується повагою серед однолітків і викликає у них тільки подив. Між тим, читання книг для дитини має бути потребою і задоволенням, адже діти, які люблять читати книги вміють думати, аналізувати, вони грамотніше своїх однолітків і тому виростають більш успішними людьми в житті.
      Відомий педагог В.А. Сухомлинський вважав, що найстрашніше у вихованні дитини це те, коли йому не хочеться читати. На його думку "без книги настає убогість розумового життя, а це веде до бездуховності". 
         Книга - це незамінний носій інформації. Завдяки книгам ми не тільки отримуємо простий і зрозумілий доступ до ідей і знань, моральних і духовних цінностей, ми торкаємося до справжніх творчих досягнень та розумінню краси нашого людства. У світі багатого культурного різноманіття, саме книга є певним вікном у просторі і часі, що відкриває перед нами різні цивілізації і соціальні культури, історичні повороти і неминучий прогрес.

четвер, 21 березня 2013 р.

День поезії

                                                                         Поезію слід шукати
                                                                            не в поєднанні слів,
                                                                           але в атмосфері, 
                                                                           яку створюють
                                                                          ці сполучення.
                                                                                              Еміль Верхарн

   Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність. Поезія - це дивовижний світ, крихкий і в той же час такий могутній. "Поезія - це завжди неповторність..."

   Щорічно Всесвітній День поезії відзначається 21 березня згідно з резолюцією 30-ї сесії ЮНЕСКО, що відбулася в Парижі в 1999 році.
   «Поезія уособлює собою одну з найчистіших форм вираження волі мови. Вона являє собою складовий компонент ідентичності народу, втілює творчу енергію культури в її здатності постійного оновлення ».


Що таке поезія?

Що  таке  поезія?
Це  –  мука:
Підступає,  множиться,  болить.
Іноді  візьме  тебе  за  руку,
Іноді  відпустить  і  мовчить.

Що  таке  поезія?
Це  –  свято:
Грає  в  тобі  музикою  слів,
Молодечо,  радісно,  крилато
Викресає  іскру  з  почуттів.

Що  таке  поезія?
Це  –  совість:
Бо  коли  несила  говорить,
То  вона  заплаче…  І  говорить,
І  сльозою  кожною  бринить.

Що  таке  поезія?
Це  –  проза,
Що  до  рими  пнеться  в  лабіринт.
Вулканічна  лава,  що  морозить.
Жар  вогню,  що  в  спеку  холодить.

Що  таке  поезія?
Молитва.
Звернення  до  Бога  і  людей.
Це  -  любові  невимовне  світло,
Що  до  Тебе  крізь  цю  ніч  веде
                                 Ольга Медуниця

вівторок, 19 березня 2013 р.

Покинута хата

Поїхали... Зовсім одна залишилась,

Давно вже в минулому дні золоті.
Очима-віконцями вслід подивилась,
І вже ніби вічність стоїть в самоті.


Тепер лише сниться: господа дбайлива,
На ганку онуки - стрічай, не журись!
Старезна акація будить тужливо:
" Прокинься, тепер все не так, як колись!"

Та їй не до буднів, у ній своя правда,
Тут пахне ще сіном, парним молоком.
Тут затишно, тепло, тут радісно й свято,
Живе доброта тут в кутку під вікном.


Ось знову тут літо, знайомі простори,
Левада і круча, ген квіт васильків.
І рідний, суворий, знайомий їй голос,
І щебіт дитячий, і спів солов'їв. 

Зітхнула. Присіла. Від болю сховалась.
Поглянула в небо. Скотилась сльоза.
На білому світі одна вже зосталась,
Навкруг німота, бур'яни й дереза.

Невже більш ніколи не буде щаслива, 
Затишна, привітна у будні й свята,
Нехай у житті все буває можливим,
Та от лиш ВОНА буде більше не та.

                                              Н. Луньова

понеділок, 11 березня 2013 р.

Шевченкові думки переживуть віки



   Все йде, все минає…  Та  залишається пам'ять, добра слава про людей, що мандрують у світи у пошуках краю землі, у пошуках істини та правди. В історії залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує все людство. До них належить й ім’я великого українського поета  Тараса Григоровича Шевченка.
  Уже вкотре перші березневі дні принесли нам світлу пам’ять про великого генія України.  Традиційно в нашій школі пройшли  Шевченківські дні.
  Цього року, готуючи заходи, відчула бажання подарувати учням урочисту атмосферу, величність духу Тарасового слова. Тому, окрім традиційних тематичних виставок, коридори школи прикрашала галерея плакатів "Життя і творчість Тараса Шевченка", виготовлених  самими учнями, фотовиставка "Пам"ятники Шевченку в Україні і в світі". А на перервах, коли учні були зайняті кросвордами та вікторинами, школа наповнювалась величними піснями на слова великого генія України.
  Та найголовнішим заходом стала літературно-музична композиція "Шевченкові думки переживуть віки", яка була побудована на дитячій творчості: учні інсценували твори Тараса Шевченка.
    В підсумок всі учасники були відзначені подяками та "шевченківськими преміями" в розмірі 12 балів з української літератури.

пʼятниця, 1 березня 2013 р.

З першим днем весни!!!

      Перший день весни !!! Вітер шепоче мені: "Полетіли зі мною, полетіли пити медове проміння, сміятись із зорями, гойдатися на віттях старого дуба, говорити про те, чого не спіймаєш дотиком руки чи пензля, до чого не доторкнешся щокою... Все буде так, як тобі наснилось. Будуть зірки у вікнах твого кохання, пісні срібних дзвіночків, веселкова доріжка, запах білих крил....
   Полетіли гуляти, пити дощові краплинки, пригортатись серцем до тендітних підсніжників, полетіли... туди де ти будеш сама собою, не одягаючи маски і лахміття сучасної моди..."
     Вітер шепоче мені : "Полетіли..."

                                            Марія Бондаренко

четвер, 21 лютого 2013 р.

                                       
                                    
Ти велична і проста.
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мова – пісня колискова.
Мова – матері уста.
 
І.Багряний
          Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на  жаль, має трагічний початок.
21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.
        Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.
    Напередодні, приуроченою до свята в нашій школі пройшла Всеукраїнська українознавча гра "Соняшник - 2013". Учні-учасники з нетерпінням чекали оголошення часу початку конкурсу, бо, як з'ясувалось, дуже полюбляють пізнавати нові істини, перевіряючи себе на кмітливість.
     Мої семикласники виявились найактивнішими. Серед них знайшлось аж 12 бажаючих долучитись до великої родини учнівського "Соняшника - 2013".
         Усі з цікавістю очікуватимуть на результати.